Особливості взаємозв’язку самооцінки та психологічних захистів у здобувачів вищої освіти

Abstract

У статті представлено результати теоретичного аналізу та емпіричного дослідження особливостей взаємозв’язку між самооцінкою та захисними психологічними механізмами у здобувачів вищої освіти. Самооцінка розглядається як складний, багатоаспектний психологічний феномен, дослідження якого у світовій психології триває. Вивчення механізмів психологічного захисту має довгу наукову історію, але єдності поглядів, визначень та класифікацій дотепер немає. Ще складнішим питанням є взаємозв’язок самооцінки з іншими особистими утвореннями та психологічними феноменами, що й обумовило актуальність дослідження. Юнацький вік це особливий етап у формуванні особистості. Його унікальність полягає у становленні соціально відповідальної, зрілої, цілісної особи. На цей процес певною мірою впливають рівень самооцінки та функціонування переважаючих захисних механізмів психіки. У емпіричному дослідження виявлено, що у респондентів переважає високий рівень самооцінки за невротичним типом. Серед захисних механізмів частіше використовуються: компенсація, проекція, раціоналізація та регресія. Кореляційний аналіз показав наявність прямого значущого взаємозв’язку між самооцінкою здобувачів вищої освіти та такими захисними механізмами психіки, як: раціоналізація, гіперкомпенсація, регресія, проекція та заперечення. Тобто високий рівень самооцінки респондентів пов’язаний із застосуванням, більшою мірою, таких захисних механізмів, які гальмують розвиток особистості, процес усвідомлення власних почуттів, особливостей особистості, потреб, мотивів тощо. Досягнення цілей діяльності досліджуваними частіше відбувається заради позбавлення невротичної напруги та комплексів. Результати дослідження доводять, що здобувачі вищої освіти, які мають завищений рівень самооцінки за невротичним типом та ризик розвитку дезадаптації, потребують психологічного супроводження у закладі вищої освіти або за його межами.