Уплив запозиченої лексики на формування гіперо-гіпонімічних відношень в терміносистемах

Abstract

Сьогодні термінологія становить найбільш динамічний пласт лексичної системи мови. Вивчення термінологічних систем має важливу наукову й практичну значущість для розв’язання ключових завдань сучасної лінгвістики, зокрема лексикології. Незаперечним став факт поширення в сучасному глобалізованому світі будь-якої інформації переважно через посередництво англійської мови, що визначає постійну потребу ретельного вивчення пласта лексичних запозичень у сучасну українську мову, зокрема в терміносистеми різних галузей знань. Одним із видів семантичних відношень в термінології є гіперо-гіпонімічні. Мета пропонованої статті – дослідити вплив запозиченої лексики на функційні особливості гіперонімів і гіпонімів у науковому дискурсі. Гіперо-гіпонімічні відношення належать до фундаментальних типів парадигматичних відносин. У результаті дослідження встановлено, що цей тип відношень засадничий у структуруванні як словникового складу в цілому, так і його спеціальної лексики; з’ясовано, що сітка родо-видових відношень вказує на місце терміноодиниці системі й уможливлює прогнозування появи нових термінів, які віднайдуть вільні місця в гіперо-гіпонімічній структурі. Субстратом для виникнення нових термінів може бути й загальновживана лексика, і запозичена з інших мов вузькоспеціальна термінолексика. Доведено, що запозичування – поширений формат створення нових термінів й одночасно продуктивний спосіб збагачення загальномовного словника; запозичені терміни мають преференції порівняно загальновживаними лексемами завдяки властивим їм однозначності й нейтральності. Зроблено висновок про те, що інтенсивність запозичування терміноодиниць перебуває в прямій чи опосередкованій залежності від екстралінгвальних причин, а збагаченню лексичного фонду сучасної мови науки і техніки сприяють родо-видові відношення в термінології, що виникають і як результат термінозапозичування.