Щодо проблематики визначення допустимості доказів

Abstract

В статті приділяється увага теоретико-правовому аналізу доказів та діяльності із доказування у кримінальному процесі. Наголошується на тому, що належне виконання вимог закону щодо особливостей отримання доказів є запорукою прийняття правосудних рішень, що максимально забезпечать належну правову оцінку особи яка вчинила кримінальне правопорушення та діяння, яке вона вчинила. У представленій статті аналізуються основні наукові праці сучасних вчених-правознавців у яких аналізуються основні проблемні питання пов’язані із правовим регулюванням доказів та доказування, а також особливості визнання доказів допустимими. Визначається, що в першу чергу, аналіз проблематики допустимості доказів у кримінальному процесі повинен базуватися на положеннях чинного кримінального процесуального законодавства. Використання ж літературних наукових джерел дозволяє здійснити тлумачення окремих понять, їх змісту. Розкриття проблемних моментів у правовому регулюванні доказів щодо визнання їх допустимості дозволить правозастосовнику максимально вдало виконувати свою професійну діяльність і уникнути багатьох помилок та порушень чинного законодавства. В статті аналізуються конкретні норми кримінального процесуального законодавства, що безпосередньо регламентують визнання доказів допустимими та критерії за якими докази можуть вважатися недопустимими. На ґрунті аналізу сучасних наукових праць виділяється загальний підхід до урозуміння критеріїв допустимості доказів. Констатується необхідність більш чіткої і конкретної правової регламентації поняття та змісту допустимості доказів. Визначається також і законодавчий підхід до визначення критеріїв недопустимості доказів і констатується недосконалість їх правового регулювання. Вважається, що проблема допустимості доказів у кримінальному потребує подальших наукових досліджень і розвідок.