Проблема стійкості керованого інноваційного процесу

Abstract

Пропоноване дослідження присвячене проблемі керування інноваційними процесами на рівні державних виконавчих механізмів. Метою роботи є побудова математичної моделі регульованого інноваційного процесу й дослідження структурної стійкості положень рівноваги відповідної нелінійної динамічної системи. У методології технічного прогнозування значну роль відіграє так звана логістична модель, яка має сугубо нелінійні властивості – насичення і кумулятивність. Відомо, що одночасно із прискоренням економічного розвитку підсилюється вплив протидіючих факторів, які або стабілізують ріст інноваційної продукції, або процес набуває циклічний характер. Це, у свою чергу, актуалізує комплекс заходів щодо регулювання інноваційної діяльності новаторів. Виникає необхідність у зміні місткості ринку інновацій. Це можна реалізувати шляхом уведення керування зі зворотним зв'язком по технологічно значимому показникові інноваційної діяльності в традиційну логістичну модель поширення інновацій. Важливо відзначити, що наявність вбудованого лінійного інерційного регулятора в нелінійну систему не гарантує автоматично стійкість досягнутих положень рівноваги. Для цього в роботі отримані математичні умови стійкості на площині параметрів динамічної системи. Зокрема виявлений нестійкий режим автоколивань в околиці бажаного положення рівноваги. Такий режим уважається небезпечною границею втрати стійкості й необхідно реалізовувати підстроювання параметрів регулятора щоб уникнути небажаних біфуркацій і катастроф. Це робить актуальним у загальній методології техніко-економічного прогнозування пророкування циклів і інших кризових явищ, своєчасне виявлення й ідентифікацію негативних тенденцій динаміки нововведень. Запропонований у даній роботі підхід дозволить більш якісно діагностувати проблемні стани досліджуваних систем, а також реалізовувати пошук ефективних шляхів виходу з них з метою синтезу антикризових програм інноваційного розвитку.