Стратегія глобального ланцюга поставок в стратегії підприємств

Abstract

Постійний розвиток глобального економічного середовища, вдосконалення інструментів, методів, механізмів досягнення переваг над потенційними конкурентами ускладнюють конкурентну стратегію, ведуть до диференціації її складових як на рівні окремих суб'єктів господарювання, так і на національному рівні. У той же час ця диференціація лише підсилює значимість комплексного підходу до застосування стратегії, можливість і необхідність використання методів та інструментів, які об'єднують цінові, якісні орієнтири, мікро, мезо і мегаекономічні механізми досягнення конкурентних переваг. Універсалізм використовуваних інструментів обумовлює те, що самі складові конкурентної стратегії, що істотно розрізняються за цілями, можуть включати однакові інструменти, методи і навіть механізми отримання конкурентних переваг. До того ж досягнення однієї стратегічної мети може стати передумовою успіху іншої. Перед Україною постали численні виклики, пов’язані з деіндустріалізацією промисловості та необхідністю географічної й товарної диверсифікації експорту. Сучасні трансформації в зовнішньоторговельній діяльності промисловості України обумовлені впливом групи зовнішніх і внутрішніх чинників. Незважаючи на це, рівень відкритості української економіки залишається високим, що зумовлює її вразливість до зовнішніх шоків, що передбачає інтегрованість внутрішнього виробництва до світового, а отже, зовнішньоторговельну відкритість національної промисловості.