Вторинна травматизація та посттравматичні когніції в учасників соціальних проєктів

Abstract

У статті розглянуто проблему вторинної травматизації та посттравматичних когніцій в учасників соціальних проєктів, діяльність яких пов’язана з наданням допомоги людям у складних життєвих обставинах. Актуальність дослідження зумовлена зростанням психоемоційного навантаження на представників соціальної сфери в умовах тривалої соціальної нестабільності та поширення травматичного досвіду в суспільстві. Постійна емоційна включеність у переживання інших людей, необхідність надання підтримки та взаємодії з особами, які перебувають у кризових ситуаціях, створюють передумови для формування явищ вторинної травматизації та змін у когнітивній сфері особистості. Результати дослідження свідчать про наявність в учасників соціальних проєктів ознак вторинної травматизації та помірну вираженість симптомів посттравматичного стресового реагування. Найбільш характерними проявами є тенденція до уникнення, підвищене внутрішнє напруження та схильність до нав’язливих переживань. Виявлено також достатньо високий рівень негативних посттравматичних когніцій, що проявляються у деструктивних уявленнях про себе, соціальне середовище та власну роль у травматичних подіях. Установлено наявність статистично значущих взаємозв’язків між окремими проявами посттравматичного стресового реагування та негативними когнітивними установками. Це свідчить про взаємопов’язаність емоційних і когнітивних аспектів переживання травматичного досвіду та підкреслює важливість комплексного підходу до психологічної підтримки осіб, залучених до діяльності соціальних проєктів. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання для розробки програм психопрофілактики та психокорекції, спрямованих на зниження ризику вторинної травматизації та розвиток психологічної стійкості у представників допомагаючих професій.