Зміна показників стійкості вестибулярного аналізатора у слабозорих дітей під впливом обертальних навантажень

Abstract

У статті розкрито значення функціонального стану вестибулярної сенсорної системи в розвитку слабозорих дітей. Розглядалися показники стійкості вестибулярного аналізатора в учнів основної школи з вадами зору, що визначалися та оцінювалися за результатами відхилення в ходьбі до та після обертань у кріслі Барані. Представлено зміни показників стійкості вестибулярного аналізатора у слабозорих школярів під впливом обертальних навантажень. Надано порівняння результатів вестибулярної стійкості до та після обертальних навантажень у кріслі Барані у хлопців і дівчат середнього шкільного віку з вадами зору залежно від статі та віку. Дослідження проводилося на базі комунального закладу «Харківська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І–ІІІ ступенів № 12» Харківської обласної ради для дітей із вадами зору. В ньому взяли участь 117 слабозорих учнів 5–10-х класів, вік яких – 10–16 років. Для досягнення мети дослідження використовувалися такі методи, як: теоретичний аналіз і узагальнення наукової та методичної літератури, фізіологічні методи визначення стійкості вестибулярного аналізатора до обертальних навантажень та статистичні методи обробки результатів. Виявлено, що показники стійкості вестибулярного аналізатора після обертальних навантажень в учнів 5–10-го класів погіршилися: у хлопців – на 51,3–103,5 см; у дівчат – на 38,0–119,3 см. В учениць здебільшого спостерігається більша стійкість до подразнення, ніж в учнів. Установлено, що найкращі результати відхилення в ходьбі до та після обертань у кріслі Барані спостерігаються в учнів 15–16 років. У дівчат 5–10-х класів із вадами зору результати вестибулярної стійкості до та після обертальних навантажень здебільшого достовірно кращі, ніж у хлопців. Показники стійкості вестибулярного аналізатора до обертань у кріслі Барані в учнів основної школи з віком покращуються; після обертань – у хлопців покращуються, у дівчат – змінюються різноспрямовано.