Розвиток емоційного інтелекту в умовах кризи

Abstract

Здійснено теоретико-емпіричний аналіз ролі емоційного інтелекту (ЕІ) як фундаментального ресурсу подолання наслідків довготривалого стресу в умовах сучасних суспільних трансформацій, збройних конфліктів та інформаційного перевантаження. На основі систематизації результатів досліджень за період 2020–2025 років у представленій праці розкрито механізми впливу ЕІ на вибір стратегій копінг-поведінки, що доводить здатність високого рівня емоційного інтелекту забезпечувати перехід від дезадаптивних реакцій уникнення до конструктивного вирішення проблем і смислоутворення. У представленому матеріалі акцентовано увагу на захисній функції ЕІ як буфера проти емоційного вигорання, депресивних станів та психологічного дистресу в різних соціальних групах, зокрема серед студентів-медиків, внутрішньо переміщених осіб та майбутніх психологів. Досліджено когнітивний аспект емоційної компетентності, що гарантує здатність до переосмислення травматичного досвіду та збереження професійної ефективності в періоди високої невизначеності. Автор обґрунтовує концепцію ЕІ як динамічної властивості особистості, що піддається цілеспрямованому розвитку через саморефлексію та психотерапевтичні практики, виступаючи запорукою формування ментального здоров’я та психологічної стійкості (резильєнтності) суспільства. У висновках підкреслено, що інвестиції у розвиток навичок саморегуляції та емпатії є стратегічно пріоритетним чинником підтримки життєстійкості громадян в умовах екстремальних викликів сучасності.