Оцінка цифрової відкритості територіальних громад як інструмент реалізації публічно-правових принципів: досвід ЄС

Abstract

У статті досліджено цифрову відкритість територіальних громад як інструмент реалізації публічно-правових принципів гласності, підзвітності, доступу до інформації, участі громадян та рівності доступу до публічних послуг. Проаналізовано нормативно-правові засади забезпечення цифрової відкритості в Україні та Європейському Союзі, визначено їх спільні риси та ключові відмінності. Обґрунтовано, що правове регулювання ЄС має більш системний характер, оскільки поєднує регулювання відкритих даних, повторного використання інформації публічного сектору, електронної ідентифікації, цифрової доступності та захисту персональних даних, тоді як в Україні відповідне регулювання залишається більш фрагментарним і значною мірою базується на поєднанні законодавчих та підзаконних актів. Узагальнено сучасні індикаторні підходи до оцінювання цифрового врядування, зокрема UN EGDI, E-Participation Index, GovTech Maturity Index, OECD DGI та e-Government Benchmark ЄС. Встановлено, що Україна демонструє високі результати за міжнародними індексами цифрової відкритості, однак локальний рівень цифрової трансформації регіонів і територіальних громад розвивається нерівномірно. Доведено, що розрив між загальнодержавними та локальними показниками цифрового розвитку зумовлений нерівномірністю ресурсного забезпечення, кадрової та управлінської спроможності, технічної інфраструктури, а також недостатнім рівнем цифрової грамотності населення, особливо у сільських регіонах. Обґрунтовано доцільність удосконалення законодавства у сфері місцевого самоврядування, зокрема щодо закріплення повноважень органів місцевого самоврядування у сфері електронного урядування, відкритих даних, електронного документообігу та цифрової взаємодії з громадянами. Визначено, що досвід ЄС може бути використаний як орієнтир для формування більш цілісної моделі цифрової відкритості територіальних громад в Україні.