Нормалізація та інтеграція в соціально-інклюзивній моделі вищої освіти у післявоєнний період

Abstract

У тезах обґрунтовано необхідність трансформації соціально-інклюзивної моделі вищої освіти в умовах післявоєнного періоду, зумовленої появою нової категорії здобувачів — ветеранів із бойовим досвідом та набутою інвалідністю. На відміну від традиційного розуміння інклюзії як створення безбар’єрного фізичного простору, автором запропоновано психолого-педагогічний підхід, що базується на переосмисленні принципів нормалізації та інтеграції. Особливу увагу приділено аналізу соціально-психологічного профілю колишніх військовослужбовців: виявлено ключові бар’єри академічної адаптації (симптоми ПТСР, гіпервігільність, дезадаптивний перфекціонізм) та ресурсні компоненти (дисципліна, командна взаємодія). Стверджується, що інтеграція ветеранів має бути двостороннім процесом, який передбачає впровадження травма-інформованого підходу в навчанні та адаптацію освітнього середовища до специфічних психоемоційних потреб цієї категорії студентів.