Харківський правопис 1928 року: поєднання східної і західної правописних традицій

Abstract

У статті зосереджено увагу на нормотворчій діяльності представників Харківської філологічної школи, яка стала провідною у розробленні та погодженні нової редакції українського правопису 1928 р., названого Харківським. Схарактеризовано напрацювання харківських мовознавців, у яких закладено теоретичні основи нормування української літературної мови. З’ясовано вихідні принципи та основні тенденції внормування у східноукраїнському та західноукраїнському варіантах літературної мови. Прокоментовано найважливіші дискусії стосовно суперечливих правил правопису чужомовних слів, що базувалися на галицькій та наддніпрянській орфографічних традиціях.