Розвиток інституціональної складової державного регулювання збалансованості національного ринку праці

Abstract

Головною передумовою успішного функціонування національної економіки є наявність достатнього трудового потенціалу, погодженого з поточним станом та цільовими орієнтирами її розвитку. Така погодженість має простежуватися на всіх стадіях відтворення трудових ресурсів та розкриватися через відсутність диспропорцій та інституціональних пасток функціонування ринку праці. Тому актуалізується проблема досягнення та підтримки бажаного рівня збалансованості цього ринку. Досліджено розвиток теоретико-методологічних засад формування та регламентування роботи контурів державного регулювання збалансованості національного ринку праці, орієнтованих на удосконалення наявних інститутів ринку праці та встановлення оптимальних співвідношень між параметрами цих інститутів та характеристиками ринку праці. Згідно з авторською гіпотезою, державне регулювання зведено до максимізації трудового потенціалу через погодження, по-перше, різноспрямованих векторів розвитку національної економіки та, по-друге, антагоністичних інтересів учасників ринку праці. Розширено зміст поняття збалансованості ринку праці шляхом уведення додаткового переліку пропорцій та раціональних співвідношень між окремими параметрами його функціонування та розвитку; використано фрактально-ієрархічний підхід до визначення характеристик збалансованості ринку праці; уведено систему класифікаційних ознак збалансованості ринку праці; досліджено стратегічні імперативи досягнення довгострокової збалансованості національного ринку праці; збалансованість ринку праці розглянуто в контексті подолання наявних диспропорцій ринку праці та максимізації рівня економічної безпеки цього ринку. Відмінність пропозицій міститься у прийнятті концепції обмеженої раціональності та відмови від можливості досягнення рівноважного стану ринку праці на користь застосування концепції динамічної нерівноваги. Іншою відмінністю є орієнтація на кумулятивний характер впливу диспропорцій ринку праці в різні періоди часу на характеристики економічного розвитку країни. Відображення цього кумулятивного впливу здійснено за допомогою моделі системної динаміки, до якої введено характеристики стратегічної затримки досягнення збалансованості національного ринку праці.