Особливості страхування членів сільських добровільних пожежних команд в УСРР у другій половині 1920-х років

Abstract

У цій науковій роботі розглядаються та аналізуються основні особливості страхових процесів із вогнеборцями – членами сільських добровільних пожежних дружин (ДПД) в Українській Соціалістичній Радянській Республіці (УСРР) у 1925-1929 роках. Розглядаються маловивчені та недосліджені історичні проблеми держав ного страхування у випадках смерті та втрати працездатності пожежних внаслідок отримання ними травм при гасінні пожеж, як одних з найважливіших систем захисту українських борців з вогнем у досліджу ваний період історії на селі. Вивчаються правила отримання спеціальних страхових свідоцтв, порядок оформлення страхової документації, особливості діяльності агентів Всеукраїнського управління державного страхування при уповноваженому Народного комісаріату фінансів УСРР 2108 № (Укрдержстраху). Зроблено наступні висновки, що державна система страхування від інвалідності та смерті українських добровільних пожежних – рятувальників в селах у вказаний історичний період мала певні недоліки та прорахунки. Відзначимо, що достатньо велика кількість сільських вогнеборців не були застраховані взагалі (особливо в середині 1920-х років), багато хто з пожежних навіть не чув про можливість безкоштовного страхування власного життя та здоров’я, погано була організована система комунікації та взаємодії між осередками сільської добровільної пожежної охорони та державними страховими і управлінськими органами. Проте, не дивлячись на це, державні процеси страхування членів добровільних вогнеборчих дружин в сільській місцевості, що проводилися владними уповноваженими органами, а також фахівцями Укрдержстраху були досить ефективними та вдалими у досліджуваний період, в наслідок чого до кінця 1920-х років більшість сільських добровільних пожежних в УСРР були застрахованими на випадок смерті або травм під час виконання рятувальних робіт.