Запозичення в парадигмі синонімічних відношень української фінансової терміносистеми

Abstract

Еволюціювання будь-якої галузевої терміносистеми української мови відбувається унаслідок стрімкого розвитку наукових знань. Мова науки становить складну динамічну систему, у якій постійно модифікуються складові поняттєвого апарату, що супроводжується вдосконаленням системності, актуалізацією нових чи загальновідомих та понять. Наукове назовництво одного поняття одночасно кількома лексемами стало поширеним явищем, яке в термінології вважають негативним. Традиційне дескриптивне термінознавство варіантність прирівнює до абсолютної синонімії чи дублетності, яка небажана при упорядкуванні терміносистеми. Сучасна ж наукова парадигма термінознавства схиляється до позитивного оцінювання наявності численних термінів для номінації одного й того ж поняття, яке фіксує результати пізнавальної діяльності, узагальнює суспільний досвід. У пропонованій статті здійснено спробу виявлення й з’ясування особливостей синонімічних відношень, виниклих унаслідок лексичних запозичень з інших мов, у межах української фінансової термінології. У результаті дослідження з’ясовано, що семантичні відношення синонімії в українській фінансовій терміносистемі частково зумовлені як лінгвальними, так і екстралінгвальними факторами, що спричиняють запозичення термінів-синонімів. Потенціал розвитку синонімії становлять перекладені терміни іншомовного походження з різним обсягом синонімічних значень, які часто по-різному пояснюють названі ними поняття й функціонують у різних контекстах. Виділяємо синоніми рівнозначні за етимологією, які мають відмінності тільки у відтінках значення, і етимологічно нерівнозначні синоніми чи запозичені. Такі синоніми представлені кальками з різних мов. Процесу синонімізації фінансової термінології сприяє специфіка економічної науки, яка належить до когорти суспільних наук. Через це лінгвальні ознаки економічної термінології перебувають значно ближче до загальновживаної лексики, й тому, власне, відчутнішим стає вплив синонімії.