Концептуалізація любові в романі Павла Загребельного «Тисячолітній Миколай»

Abstract

У дослідженні здійснено лінгвокогнітивний аналіз концептуалізації мовного образу любові в художньому просторі роману Павла Загребельного “Тисячолітній Миколай” з огляду на взаємодію кількох гносеологічних площин – морально-етичної, соціально-психологічної, лінгвософської та типологійної. Такий підхід уможливив опис складної внутрішньої архітектоніки досліджуваного концепту та дав змогу структурувати його лінгвокогнітивне поле через низку взаємопов’язаних асоціативно-семантичних компонентів: любов романтична; любов братня (філіальна); любов Божа (агапе) та любов до рідної землі, що експліковані через потужний шар національно маркованої образності, лінгвокраїнознавчих маркерів та геопоетичних образів, які постають для головного героя наріжним ментальним орієнтиром, що цементує його зв’язок із власним родом та історією. Окреслена мікросистемна організація концепту доводить, що у мовомисленні Павла Загребельного любов постає універсальною світоглядною категорією, яка інтегрує тілесний, душевний, соціальний та сакральний досвід людини в єдину цілісну систему координат.