Сервітути та узуфрукт у Римському праві

Abstract

У римському приватному праві, крім абсолютних (право власності) та обмежених прав (право володіння) відносно окремо вважалось і право на чужі речі. У даному випадку розуміються речі на особливому титулі, які належали як їх власникам, так і особам, які не мали таких широких повноважень. У зв’язку з цим змістом права на чужі речі охоплювались: сервітути, емфітевзис, суперфіцій, узуфрукт. Не буде перебільшенням стверджувати, що сервітути та узуфрукт у римському класичному праві були досить розповсюдженими та були ефективними юридичними інструментами речового права. Вони забезпечували різні господарські та особисті інтереси суб’єктів римського права.