Американо-український інвестиційний фонд відбудови як фактор безпеки Східної Європи

Abstract

Актуальність дослідження зумовлена підписання «Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про створення Американо-українського інвестиційного фонду відбудови», що набрала чинності 23 травня 2025 року. Однак у вітчизняній політології, як і в публічному управлінні можливості, виклики і ризики підписання та імплементації Угоди, діяльності Фонду відбудови залишаються взагалі недослідженим, тому ця геополітична подія потребує глибокого та всебічного політологічного аналізу. Вітчизняні публікації з цієї тематики у наукових виданнях на сьогодні взагалі відсутні. У закордонних аналітичних матеріалах, досліджуються виключно формально-юридичні аспекти Угоди, моделі розподілу прибутків, міститься оцінка інвестиційного клімату, проте аналіз наслідків і ризиків для самої України і європейської безпеки не проведений. Мета статті полягає в комплексному аналізі політико-економічних та безпекових наслідків для України і Східної Європи, які виникнуть в результаті реалізації угоди між Урядами України та США по створенню інвестиційного Фонду відбудови, який здійснено винятково на основі відкритих джерел. Методологічну основу становить поєднання системного, порівняльно-політологічний та інституційного підходів. Використано комплекс методів: порівняльно-політологічний, інституційний аналіз, кейс-стаді (кейс компанії BlackRock), компаративний аналіз та тріангуляцію п’яти типів відкритих джерел (міждержавні угоди, аналітичні оцінки українських державних установ, дані державних служб, аналітичні огляди міжнародних юридичних компаній та фондів, повідомлення міжнародних інформаційних агентств). Результати дослідження засвідчили, що зовнішній капітал буде каталізатором, а не головним фактором післявоєнного відновлення, оскільки доходи від видобутку корисних копалин, як і від експорту будь-якої сировини є вкрай волатильними. Без макроекономічної стабілізації, незалежної монетарної політики та структурних реформ виробничих сил вони не дадуть бажаного ефекту для оборонного сектору нашої держави, відповідно не зросте безпека Східноєвропейського регіону. Визначено основні виклики, пов’язані з діяльністю Фонду відновлення: подолання розриву між теоретичним багатством і реальною економічною віддачею надр, ресурсна пастка, створення виробничих ланцюгів від видобутку до продукції з високою доданою вартістю. Наголошено, що спрямування надприбутків від високих цін на сировину на популістські соціальні видатки буде величезним, стане прямим шляхом до «голландської хвороби», потрібна довгострокова стратегія управління цими доходами на принципах жорсткої фіскальної дисципліни. По-третє, систематизовані фактори, що ускладнюють залучення іноземних інвестицій в рамах Фонду відновлення – не прозорість національних геологічних даних, наявність «сплячих ліцензій», відсутність західних стандартів звітності оцінки надр, нестача кваліфікованих трудових ресурсів як наслідок гострої демографічної кризи. По-четверте, виокремлені стратегічні та тактичні чинники відмови корпорації BlackRock стати модератором процесу відновлення України. Сформульовано практичні рекомендації для органів державної влади, на рівні локальних кластерів – для органів місцевого самоврядування, а також політичних сил, які очолять післявоєнне відновлення.