Емоційне вигорання як показник порушення ментального здоров’я працівників сфери освіти

Abstract

У статті розглядається проблема емоційного вигорання працівників сфери освіти як інтегративного показника порушення їхнього ментального здоров’я. Актуальність дослідження зумовлена поєднанням соціальних, організаційних і психологічних чинників, що посилюються в умовах воєнного стану та хронічного професійного стресу. Професійна діяльність педагогів характеризується високою емоційною напруженістю, інтенсивною міжособистісною взаємодією та значною відповідальністю, що виснажує адаптаційні ресурси особистості. На основі аналізу наукових підходів автори обґрунтовують доцільність розгляду емоційного вигорання як динамічного трифазного процесу (напруження, резистенція, виснаження), який на завершальних стадіях виходить за межі професійної дезадаптації та набуває ознак системного порушення ментального здоров’я. Окрему увагу приділено впливу воєнного стану, який істотно підвищує ризик розвитку глибоких форм вигорання через хронічну загрозу, інформаційне перевантаження та необхідність емоційної підтримки здобувачів освіти на тлі власного виснаження. Емпіричні дані українських дослідників підтверджують тісний взаємозв’язок вигорання з емоційним виснаженням, когнітивними порушеннями, психосоматичними розладами та зниженням професійної ефективності педагогів.