Сутність і структура міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів

Abstract

У змісті статті розглянуто питання сутності міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів та її структуру. Проблеми навчання студентів із зазначених спеціальностей передбачають отримання необхідних знань та можливостей професійного розвитку. Питання підготовки кадрів зі спеціальності перекладач в умовах бакалаврату досліджувались багатьма вченими різних країн. Стаття звертає увагу на дослідження поняття «міжкультурна компетентність». Аналіз досліджень поняття «міжкультурної компетентності» з точки зору різних підходів, дозволив з’ясувати, що важливу роль в її формуванні відіграють емоції, особистісні якості. Визначено, що міжкультурна компетентність включає п’ять елементів: мотивацію, знання, вміння, контекст та результат. Зосереджено увагу на композиційній моделі міжкультурної компетентності (дослідження Д. Діардорф), яка визначає когнітивні знання (елементи культурної самосвідомості, розуміння культури, специфічну для культури інформацію та соціолінгвістичну обізнаність); афективні елементи (ставлення, повага, відкритість, допитливість та терпимість до двозначності); поведінкові виміри (слухання, спостереження, інтерпретація, аналіз, оцінка та взаємозв'язок). Встановлено, що поняття професійної компетентності сучасного бакалавра-перекладача може посилатися на професійні якості, необхідні для перекладачів, які займаються перекладацькою діяльністю, включаючи професійні знання, професійну етику, здатність до міжособистісного спілкування з клієнтами тощо. Перекладацька компетенція належним чином проявляється: в стратегії роботи в режимі реального часу, а саме, в процесі автентичного перекладу; у розмежуванні двох мов при вирішенні проблем перекладу; оперуванні знаннями на ринку праці перекладачів; вирішенні проблем перекладу