Вербалізація екзистенційного мотиву смерті в поетичній картині світу В. Свідзінського: семантико-синтаксичний аспект

Abstract

У статті здійснено семантико-синтаксичний аналіз репрезентування екзистенційного мотиву смерті в поезіях В. Свідзінського. З’ясовано, що цей мотив представлений переважно структурою складних речень. Досліджено, що для образного змалювання природи, позбавленої життя, плину часу, письменник активно використовує синтаксичні елементи, які ускладнюють речення, але надає перевагу однорідним членам, зокрема присудкам, та відокремленим обставинам, вираженим порівняльними зворотами. В статье осуществлен семантико-синтаксический анализ репрезентации экзистенциального мотива смерти в поэзиях В. Свидзинского. Выяснено, что этот мотив преимущественно представлен структурой сложных предложений. Исследовано, что для образного изображения природы, лишенной жизни, течения времени, писатель активно использует синтаксические элементы, которые усложняют предложение, но употребляет преимущество однородные члены, в частности сказуемые, и обособленные обстоятельства, выраженные сравнительными оборотами. In the article semantic-syntactic analysis of the representation in the competition of existential motif of death in the poetry of V. Svidzinskiy is presents. It is revealed that this motive is represented mainly by the structure of complex sentences. It has been investigated that for a figurative depiction of nature, devoid of life, the passage of time, the writer actively uses syntactic elements that complicate the sentences, but gives preference to homogeneous members, in particular predicate, and to isolated circumstances expressed by comparative turnovers. V. Svidzinskiy uses direct speech, dialog also, emotionally to select broadcasting of character, underline an utterance. For expressive expression of idea an author uses the different types of repetition, antithesis, parcelyaciyu and other stylistic receptions and figures.