Прокурор як позивач у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави

Abstract

Стаття присвячена аналізу правового становища та правосуб’єктності одного з учасників справ про визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави – прокурора. Увага до вказаної проблематики пов’язується із євроатлантичними прагненнями України та пов’язаною з цим необхідністю боротьби з корупцією та її наслідками. З наведенням даних про констатування міжнародною спільнотою успіхів України при утворенні та діяльності антикорупційних установ зазначається необхідність вдосконалення національного законодавства щодо подолання наслідків корупційних діянь. Однією з форм цього є встановлений національним цивільним процесуальним законодавством порядок визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Дана категорія справ має специфічний суб’єктний склад. При цьому, на відміну від процесуально-правового регулювання кола учасників інших цивільних справ, ЦПК України містить обов’язковість подачі позову по справам, що розглядаються у статті, виключно прокурором. Специфічним та визначеним у нормах вітчизняного цивільного процесуального права є і коло відповідачів. Ними можуть бути особи, які, будучи уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набули у власність активи. Поряд з цим, відповідачами можуть вказуватись інші фізичні або юридичні особи, які набули у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Вказується, що зазначена діяльність прокурора по зверненню до суду є реалізацією конституційної функції представництва цим суб’єктом інтересів держави в судах. З огляду на дану обставину позитивно оцінюється нормативне посилення повноважень Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, до компетенції посадовців якої відноситься подача позовів до судів цивільної юрисдикції по вказаним категоріям справ. Разом з цим, аналіз Закону України «Про прокуратуру» та норм Конституції України призвів до висновку про різноманітність правового регулювання представницької функції прокуратури у вказаних нормативних актах. .