Зайнятість населення як чинник забезпечення соціальної безпеки

Abstract

Метою статті є визначення ролі зайнятості у забезпеченні соціальної безпеки. Уточнено сутність поняття «соціальна безпека» та визначено її зміст. Зроблено висновок, що безпека – це певний стан системи, обумовлений її здатністю протистояти небезпекам, що передбачає не лише збереження наявного становища, а й створення можливостей для розвитку за умов невизначеності та ризику. Доведено, що соціальна безпека суспільства та держави починається з соціальної безпеки особистості – гарантованої захищеності людини від внутрішніх і зовнішніх загроз, які можуть порушити її життєво важливі інтереси, права та свободи. Цей стан включає в себе забезпечення нормальної життєдіяльності, поліпшення матеріального добробуту та створення умов для розвитку і самореалізації. Розглянуто роль зайнятості у забезпечення соціальної безпеки особистості: формування доходів для реалізації матеріальних, соціальних, статусних потреб, потреби у саморозвитку. Проаналізовано вплив зайнятості на економічний розвиток, соціальну стабільність і благополуччя суспільства. Доведено, що вирішення проблем зайнятості є необхідною умовою забезпечення соціальної безпеки суспільства шляхом успішної побудови соціально орієнтованої ринкової економіки. Визначено основні проблеми зайнятості та соціальної безпеки в Україні в умовах війни. Серед них: знищення та пошкодження інфраструктури окремих підприємств, окупація територій, загальна економічна нестабільність, яка призводить до скорочення виробництва та погіршення фінансового стану підприємств, високий рівень безробіття за недостатньої кількості висококваліфікованих фахівців, значне переселення населення, включаючи біженців і внутрішньо переміщених осіб, що приводить до диспропорцій на ринках праці в різних регіонах. Доведено, що питання зайнятості та соціально-економічного відновлення в умовах війни є надзвичайно складними та вимагають комплексного підходу з боку влади, громадськості та міжнародних організацій. Особливу увагу слід приділити розвитку програм підтримки, навчанню та перекваліфікації, щоб забезпечити населенню можливості для відновлення стабільності та нормального функціонування на ринку праці, що позитивно вплине на рівень соціальної безпеки.