Підвищення технологічних можливостей процесів обробки матеріалів різанням

Abstract

Теоретично встановлено, що в умовах фінішної лезової обробки для забезпечення заданої точності обробки швидкість різання ефективно збільшувати, а товщину зрізу зменшувати. На попередніх операціях, коли величина пружного переміщення в технологічній системі може приймати достатньо великі значення, навпаки, швидкість різання необхідно зменшувати, а товщину зрізу збільшувати, оскільки тангенціальна складова сили різання збільшується. Показано, що процес шліфування характеризується більш значними технологічними можливостями забезпечення заданої точності обробки порівняно із лезовою обробкою. Це пов’язано із можливістю значно змінювати величину пружного переміщення шляхом зміни швидкості круга за заданих значень потужності і продуктивності обробки, тоді як під час лезової обробки можна лише змінювати параметри режиму різання (глибину різання та швидкість різання), що визначають продуктивність обробки та приводять до її зменшення. Також встановлено, що досягнути одночасно заданих значень потужності і продуктивності обробки, температури різання і величини пружного переміщення під час шліфування можна зменшенням глибини шліфування та підвищенням швидкості деталі (застосуванням багатопрохідного шліфування), чого складно досягнути в умовах лезової обробки. Цим пояснюється ефективність практичного застосування процесу шліфування на фінішних операціях обробки деталей машин.