Методологічні основи психологічного дослідження резильєнтності: сучасний український контекст

Abstract

У статті здійснено теоретичний та методологічний аналіз проблеми психологічного дослідження резильєнтності в сучасному українському контексті. Обґрунтовано актуальність вивчення резильєнтності як інтегративного феномену, що забезпечує адаптацію особистості до умов хронічного стресу, соціальної нестабільності та воєнних викликів. Проаналізовано еволюцію наукових підходів до розуміння резильєнтності від її трактування як відносно стабільної особистісної риси до розгляду як динамічного процесу позитивної адаптації у взаємодії з несприятливими обставинами. Окрему увагу приділено проблемам психодіагностики резильєнтності. Здійснено узагальнення сучасних зарубіжних і вітчизняних методик її вимірювання, окреслено особливості їх адаптації та валідизації в україномовному середовищі. Підкреслено необхідність розроблення стандартизованих інструментів, чутливих до соціального часового контексту, а також потребу у створенні спеціальних унормованих методик дослідження різних соціально-демографічних груп.