Дистанційна робота під час дії воєнного стану: виклики, регулювання та перспективи

Abstract

Воєнний стан в Україні зумовив значні трансформації у сфері праці, зокрема масовий перехід працівників на дистанційну форму зайнятості. В статті розглянуто основні виклики дистанційної роботи, з якими стикаються працівники та роботодавці під час дії воєнного стану, її економічні та соціальні наслідки та перспективи. Досліджено законодавство, яке регулює правові аспекти дистанційної роботи, а також зміни, які відбулися в законодавстві після повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Зокрема проведено аналіз Закону України № 2136-IX від 15 березня 2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який визначив нові правила дистанційної роботи. Досліджено, що положення зазначеного Закону, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП – мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням цього Закону також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем. Окремо розглянуто міжнародний досвід регулювання дистанційної роботи в таких країнах як Франція, Німеччина та США. Розглядаючи особливості законодавства та організаційних аспектів дистанційної праці, досліджено, як ця форма роботи впливає на трудові відносини та які можливості вона відкриває для працівників та роботодавців у період кризи. У цій статті досліджується вплив війни на організацію дистанційної роботи, аналізується її правове регулювання та виявляються ключові виклики, що постали перед роботодавцями та працівниками. Після закінчення війни дистанційна робота залишиться важливим елементом ринку праці. Вона сприятиме підтримці зайнятості внутрішньо переміщених осіб, зменшенню витрат компаній на оренду офісів, розширенню доступу до міжнародного ринку праці для українців.