Вища освіта як інституційний чинник інклюзивного відновлення України: цифрові компетентності, безбар’єрність та лідерство публічних змін

Abstract

У статті обґрунтовується роль вищої освіти як інституційного фактора інклюзивного відновлення України. Запропоновано авторську логіку переходу від вузького розуміння інклюзії як фізичної доступності до ширшої моделі університетської підготовки державних менеджерів, які можуть розробляти безбар'єрні послуги, працювати з даними, забезпечувати цифрову доступність, організовувати партнерства та приймати рішення на основі потреб різних соціальних груп. На відміну від підходів, зосереджених переважно на цифрових компетенціях майбутніх лідерів у підприємницькому університеті, ця стаття наголошує на інтеграції цифрових, соціальних, комунікативних та етичних компетенцій у контексті повоєнного відновлення, політики щодо ветеранів, внутрішнього переміщення, доступності державних послуг та відбудови громад. У статті розроблено модель «Університет 4I інклюзивного відновлення», яка включає діагностику бар'єрів, компетенційне проектування, практичне пілотування, впровадження партнерства та оцінку впливу. Стверджується, що вищий навчальний заклад може служити освітнім центром, лабораторією соціальних інновацій та платформою для співпраці між державою, громадами, бізнесом та міжнародними партнерами.