Українська мова в глобальному комунікативному просторі: від історичних заборон до цифрової експансії

Abstract

У статті здійснено системний аналіз розвитку та сучасного функціонального статусу української мови в контексті глобального комунікативного простору, що становить динамічну віртуальну екосистему з основою на мережевих інтернет-технологіях. Зазначено, що попри домінування світових мов, зокрема англійської, українська мова пройшла трансформацію: від історичного символу національної боротьби, що здолав понад 130 репресивних заборон, до потужного чинника міжнародної комунікації, культурної дипломатії та маркера ідентичності у світовому інформаційному просторі. Розглянуто ключові напрями її поширення, серед яких активна роль західної діаспори у формуванні позитивного іміджу України; процес дерусифікації як інструмент відновлення мовної незалежності; присутність у креативних індустріях, таких як музика, кіно, література (цей напрям поширення виходить за межі простої лінгвістики, виступаючи носієм цінностей і транслятором унікальних культурних кодів); інтеграція до міжнародної освітньої діяльності, а також цифрова адаптація української мови в контексті стрімкого розвитку соціальних мереж, онлайн-платформ та мультимедійних сервісів. Увагу приділено сучасним лінгвістичним викликам, пов’язаним із недостатньою адаптованістю алгоритмів штучного інтелекту до фонетичних, граматичних і семантичних особливостей української мови. Зроблено висновок, що українська мова є стратегічним елементом процесу інтеграції держави до глобального культурного й інформаційного простору, виступає важливим чинником національної безпеки та ключовим ресурсом для зміцнення міжнародного іміджу України в сучасних умовах глобалізації.