Прямі іноземні інвестиції у країни Єврозони: стохастичність фінансових факторів впливу

Abstract

В умовах глобалізації та лібералізації ринку капіталу увага зосереджується на міжнародних потоках інвестиційних ресурсів. Особливої актуальності набуває дослідження інтересів іноземних інвесторів та сфер їх реалізації за країнами Єврозони, кожна з яких має свої специфічні особливості як у структурній будові економіки, так і у формуванні політики стимулів. Для доведення гіпотези про стохастичний характер впливу фінансових факторів на залучення ППІ проведено групування країн Єврозони за їх привабливістю для іноземних інвесторів у далекій ретроспективі та у 2018 р. Задля цього використано інструмент кластерного аналізу, методи Уорда та Евклідової відстані, який дозволив встановити чотири кластера країн Єврозони: перший кластер чітко представлений Netherlands (країна, що залишається привабливою для іноземних інвесторів та має високий рівень потоку ПІІ у ВВП), до другого увійшли Ірландія та Люксембург (країни, що тривалий час були привабливими для інвесторів-нерезидентів, проте, останнім часом відбувається відтік іноземного інвестиційного капіталу з країн), третій кластер включає Австрію, Словацьку республіку, Португалію, Іспанію, Бельгію та Естонію (із помірним накопиченням ПІІ у економіці, із відносно стабільним їх потоком), а четвертий охоплює Фінляндію, Німеччину, Францію, Словенію, Грецію та Італію (країни, що найменш чутливі для іноземних інвестицій, не орієнтують свою політику на їх активне залучення). В якості інструментарію для визначення зв’язку потоку прямих іноземних інвестицій та факторів макро- (рівень інфляції, державного боргу, довгострокові процентні ставки за державними облігаціями, рівень сальдо поточного рахунку балансу у ВВП та ставки корпоративного оподаткування) та мікрорівня (прибутковість фінансових та нефінансових корпорацій та рівень їх заборгованості, як чинник ризику) за групами країн використано коефіцієнти рангової кореляції Кенделла (Kendall tau rank correlation coefficient) та Спірмена (Spearman correlation coefficient). Їх аналіз дозволив встановити, що недоцільно уніфікувати інвестиційну політику фінансових стимулів за різними країнами, адже вони мають диференційовану структурну будову економіки, їх інвестори у прийнятті рішень зацікавлені різними аспектами та мають різні очікування щодо макроекономічної політики приймаючих країн. Наведене спростовує певні усталені теоретичні погляди на детермінований зв'язок інвестиційної активності та фінансових факторів впливу на неї.