Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/38846
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorТрубчанінов М. А.-
dc.date.accessioned2026-03-01T12:37:18Z-
dc.date.available2026-03-01T12:37:18Z-
dc.date.issued2026-
dc.identifier.citationТрубчанінов М. А. Хліборобський реманент для збирання та обмолоту врожаю та його використання в селянських та поміщицьких господарствах Харківської губернії у другій половині ХІХ -на початку ХХст. / М. А. Трубчанінов // Актуальні питання у сцчасній науці. – Київ, 2026. - №2 (44). - С. 1083-1093.uk_UA
dc.identifier.urihttps://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/38846-
dc.description.abstractУ статті здійснено комплексний історико-етнографічний аналіз хліборобського реманенту, що застосовувався для збирання та обмолоту врожаю в селянських і поміщицьких господарствах Харківської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Основну увагу зосереджено на традиційних знаряддях ручної праці — серпах, косах, ціпах, граблях, вилах, а також на їх конструктивних особливостях, технологіях виготовлення та регіональній специфіці використання. Показано еволюцію серпа як провідного знаряддя жнив і поступове витіснення його продуктивнішою косою, зумовлене як економічними чинниками, так і природно-географічними умовами Харківщини. Розкрито роль сільських ковалів як ключових виробників і модернізаторів землеробського реманенту, здатних адаптувати заводські вироби до локальних потреб господарства. Особливу увагу приділено кустарному виробництву серпів і кіс, удосконаленню допоміжного обладнання (кісся, грабків, інструментів для клепання) та збереженню традиційних технологій обмолоту врожаю за допомогою ціпів і котків. Окремо проаналізовано поширення наприкінці ХІХ ст. нових форм сільськогосподарської техніки — ручних і кінних молотарок та віялок, виготовлених місцевими майстрами. Особливу увагу приділено еволюції серпа як провідного знаряддя жнив і поступовому витісненню його продуктивнішою косою-литовкою, що було зумовлено як природно-географічними умовами Харківщини, так і соціально-економічними чинниками розвитку аграрного виробництва [7; 11]. Показано, що збереження серпа в малоземельних селянських господарствах було пов’язане з прагненням мінімізувати втрати зерна та раціонально використовувати обмежені земельні ресурси. Зроблено висновок, що запровадження вдосконалених знарядь і машин у Харківській губернії сприяло ринковій трансформації аграрного виробництва, водночас поглиблюючи соціально-економічну диференціацію між заможними господарствами та малоземельним селянством. Матеріали статті дозволяють поглибити уявлення про технічну культуру українського села та механізми адаптації традиційного землеробства до умов модернізації.uk_UA
dc.language.isouk_UAuk_UA
dc.subjectхліборобський реманентuk_UA
dc.subjectсерпuk_UA
dc.subjectкосаuk_UA
dc.subjectціпuk_UA
dc.subjectмолотьбаuk_UA
dc.subjectсільські коваліuk_UA
dc.subjectкустарне виробництвоuk_UA
dc.subjectселянське господарствоuk_UA
dc.subjectпоміщицькі маєткиuk_UA
dc.subjectХарківська губерніяuk_UA
dc.subjectаграрна модернізаціяuk_UA
dc.titleХліборобський реманент для збирання та обмолоту врожаю та його використання в селянських та поміщицьких господарствах Харківської губернії у другій половині ХІХ -на початку ХХ ст.uk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Розташовується у зібраннях:Статті (УФІ)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Хліборобський реманент Трубчанінов М.А..pdf297,5 kBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.