Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/36136
Назва: | Радянський терор проти римо-католицизму у 30–50-х роках ХХ століття |
Автори: | Свинаренко Н. О. |
Теми: | римо-католицькі громади Західна Україна радянська Україна радянський терор атеїстична політика та пропаганда |
Дата публікації: | 2025 |
Бібліографічний опис: | Свинаренко Н. О. Радянський терор проти римо-католицизму у 30–50-х роках ХХ століття / Н. О. Свинаренко // Вісник гуманітарних наук. – 2025. - №6. |
Короткий огляд (реферат): | Метою статті є аналіз динаміки та окреслення загальних тенденцій розвитку римо-католицьких релігійних громад на території радянської України у 30-50-х рр. ХХ ст. в умовах жорстокої антирелігійної боротьби. Зазначено, що тоді представники радянської влади чинили жорсткий психологічний тиск на прихожан, робили активні спроби знищити віру та столітні традиції римо-католиків, перетворювали храми на господарчі споруди. У 30-х рр. ХХ ст. у Києві, Дніпропетровську, Запоріжжі та ін. містечках, де римо-католицькі громади становили меншість населення, де місцеві ксьондзи стали жертвами сталінських репресій – римо-католицькі громади після втрати лідерів швидко припиняли діяльність. У 50-х рр. ХХ ст. на західноукраїнських землях ситуація дещо змінилася. Там римо-католицькі громади були дуже масовими, авторитет ксьондза, особливо у провінції – беззаперечний. Применшити авторитет ксьондзів було вкрай складно – ті були дуже освіченими і зналися на тонкощах тодішнього як радянського законодавства, так і норми міжнародного права. Доведено, що політика радянського партійно-державного керівництва була направлена на жорстоку антирелігійну пропаганду, що по суті, суперечило всім нормам міжнародного законодавства та порушувало права людини та громадянина на свободу віросповідання. Акцентовано увагу на тому, що попри заплановане преставниками радянської влади фактичне знищення римо-католицьких громад (контроль та переслідування вірян та духовенства), активну антирелігійну політику та пропаганду, переважно у західноукраїнських областях вдалося зберегти розвиток римо-католицтва. Це відбулося через поставлену юридично грамотну комунікацію між керівниками громад (переважно, гарно освіченими) та радянським чиновництвом у 50-х рр. ХХ ст.; активні і доволі значні збори коштів членами римо-католицьких громад для подальшої реставрації храмів і утриманню у належному архітектурному стані будівель храмів; значну кількість літніх жінок серед прихожан, які десятиліттями несли у свої родини традиції та правила римо-католицтва; умінням залучити значну кількість дітей до римо-католицтва попри категоричну заборону цього радянською юридикцією. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/36136 |
Розташовується у зібраннях: | Статті (УФІ) |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
Вісник+гуманітарних+наук_Свинаренко+Н.+.pdf | 6 MB | Adobe PDF | Переглянути/відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.