Українська термінологія штучного інтелекту в контексті концептуалізації й державної мовної політики

Abstract

Стаття присвячена проблемі формування української термінології у сфері штучного інтелекту (ШІ), що набу ває особливої актуальності в умовах стрімкого розвитку цифрових технологій та інтеграції інновацій у різні сфери суспільного життя. Наголошено, що потреба уніфікації термінологічного апарату зумовлена міждисциплінарним характером ШІ та необхідністю забезпечення ефективної наукової й професійної комунікації. Простежено ево люцію поняття «штучний інтелект» від ранніх концепцій до сучасних підходів, що визначають його як інтеграцію алгоритмів, здатних імітувати когнітивні функції людини. Окреслено внесок українських дослідників у становлення терміносистем у різних галузях, що слугує підґрунтям для вивчення специфіки термінології ШІ. Значну увагу приді лено налізу нормативних документів України – «Концепції розвитку штучного інтелекту», «Білій книзі з регулювання ШІ», «Словнику термінів у сфері ШІ», які визначають стратегічні напрями державної мовної та цифрової полі тики. Підкреслено завдання гармонізації законодавства з нормами ЄС, підтримки наукових досліджень і створення освітнього середовища для розвитку галузі. Розкрито особливості термінотворчих процесів: активне використання транстермінологізації, поява нових вузькоспеціальних одиниць, поширення багатокомпонентних словосполучень та абревіатур. Наголошено на міждисциплінарному характері лексики, яка акумулює напрацювання інформатики, лінгвістики, медицини, права, безпеки та інших сфер. Зроблено висновок, що українська терміносистема штучного інтелекту перебуває на етапі активного становлення, відзначається відкритістю до зовнішніх запозичень, але вод ночас потребує системного упорядкування, кодифікації та лексикографічної фіксації. Подальші дослідження мають бути спрямовані на моделювання структури терміносистеми, уточнення дефініцій та вироблення єдиних принципів використання нових термінів у науковому, освітньому й публічному дискурсі.