Аналіз стану соціальної компетентності студентів мистецьких коледжів у контексті констатувального етапу педагогічного дослідження

Abstract

Метою статті є визначення стану сформованості соціальної компетентності студентів мистецьких коледжів на констатувальному етапі педагогічного експерименту. Соціальна компетентність розглядається як інтегративне утворення, що поєднує мотиваційно-ціннісні, когнітивні, поведінково-діяльнісні та рефлексивні компоненти, кожен із яких було представлено через систему критеріїв і показників. Діагностичний інструментарій включав поєднання стандартизованих тестів, анкет, опитувальників і авторських методик, що дозволило отримати багатовимірне уявлення про досліджуваний феномен. Зокрема, для вивчення мотиваційно-ціннісного критерію застосовано анкету «Мотивація соціальної взаємодії» (адаптації за А. Мехрабіаном та Л. Божович), методику ціннісних орієнтацій М. Рокича, опитувальник емпатійності (І. Юсупов, адаптація Н. Бєльської), а також ситуаційні завдання з етичними дилемами. Когнітивний критерій діагностувався за допомогою опитувальника соціальної компетентності А. Роттера, авторського тесту «Знання норм і правил професійної етики музиканта», завдань ситуаційного аналізу та блоку контрольних питань із соціології й психології. Для дослідження поведінково-діяльнісного компонента використано методику «КОС-2» (В. Синявський, В. Федоришин), авторську карту педагогічного спостереження та ситуаційні завдання, що дозволяли оцінити комунікативні вміння, гнучкість поведінки та здатність до розв’язання конфліктів. Рефлексивний компонент вивчався на основі модифікації методики визначення рівня рефлексивності (А. Карпов, В. Пономарьова), анкети самооцінювання соціальної активності (адаптація за Д. Големаном) і спеціально розроблених ситуаційних завдань. Отримані результати засвідчили, що у студентів мистецьких коледжів переважає середній рівень сформованості соціальної компетентності (60–66 % респондентів). Високий рівень зафіксовано лише у 14–21 % студентів, причому найвищі показники виявлено у поведінково-діяльнісному компоненті (20,5 %), що відображає відносно кращу готовність до групової роботи й комунікації. Найнижчі результати простежуються у рефлексивному компоненті (14,1 %), що підтверджує слабкість умінь самокорекції, емоційної рефлексії та критичного самоаналізу. У когнітивному компоненті виявлено істотні прогалини у знаннях соціально-етичних норм, основ соціології й психології, а також у здатності прогнозувати соціальні ситуації. Мотиваційно-ціннісна сфера засвідчила наявність позитивних тенденцій – орієнтацію на гуманістичні цінності, емпатійність, готовність до взаємодопомоги, проте виявлено вибірковість у дотриманні етичних норм і нестійкість соціальної «Я-концепції». Констатувальний етап дослідження дав змогу комплексно оцінити стан соціальної компетентності студентів мистецьких коледжів, окреслити її сильні та проблемні сторони, підтвердити статистичну однорідність контрольної та експериментальної груп і закласти діагностичну основу для формувального етапу педагогічного експерименту.