Диференціальний вплив фізичної активності на стресостійкість працівників, аналіз за типами особистості

Abstract

Стаття присвячена дослідженню впливу фізичної активності на стресостійкість працівників з урахуванням їхніх індивідуально-психологічних характеристик, зокрема типів особистості. У сучасних умовах професійного середовища, де стрес є значним фактором, що впливає на психоемоційне здоров’я та продуктивність, фізична активність розглядається як ключовий інструмент для підвищення стресостійкості. У статті проаналізовано психофізіологічні механізми стресостійкості, їх взаємозв’язок із типами особистості, такими як інтроверсія-екстраверсія,рівень тривожності та локус контролю, а також вплив різних видів фізичної активності на ці характеристики. На основі теоретичного аналізу та емпіричних даних запропоновано модель диференційованого впливу фізичної активності, яка враховує особливості психологічного профілю працівників. Дослідження підкреслює необхідність персоналізованого підходу до розробки програм фізичної активності, що сприяють зниженню рівня тривожності, підвищенню емоційної стабільності та оптимізації когнітивних процесів у стресових умовах. Особлива увага приділена ролі саморегуляції як системотвірного фактора стресостійкості, а також впливу соціальної підтримки на ефективність фізичних вправ для осіб із різними типами особистості. Запропонована модель включає рекомендації щодо виборуоптимальних видів фізичної активності, таких як групові заняття для екстравертів, релаксаційні техніки для осіб із високою тривожністю та структуровані програми для працівників із внутрішнім локусом контролю. Висновки наголошують на важливості інтеграції психологічної діагностики в процес розробки програм фізичної активності для забезпечення їхньої максимальної ефективності в професійному контексті. Стаття спрямована на психологів, менеджерів з персоналу та фахівців із фізичного виховання, які прагнуть оптимізувати психоемоційний стан працівників у стресових умовах.