Теорія людського капіталу в умовах цифрової трансформації економіки

Abstract

Метою дослідження є теоретичне узагальнення та обґрунтування трансформації концепції людського капіталу в умовах цифрової економіки, виявлення ключових ознак цифрового людського капіталу, а також визначення ролі цифрових навичок, безперервного навчання, soft/meta-skills та цифрової інклюзії як нових складових конкурентоспроможного людського потенціалу. У статті досліджено еволюцію теорії людського капіталу в контексті цифрової трансформації економіки та суспільства. Обґрунтовано, що цифровізація, автоматизація, розвиток ШІ та концепція Індустрії 4.0 зумовлюють переосмислення змісту людського капіталу, який нині включає не лише освітні та професійні характеристики, а й цифрові, когнітивні, соціальні, комунікаційні та адаптивні компетентності. Проаналізовано теоретичні підходи від класиків теорії людського капіталу (В. Петті, А. Сміт) до сучасних авторів (Т. Шульц, Г. Беккер, М. Кастельс, П. Друкер), які формували концептуальні основи інвестування в людину. Запропоновано порівняльну таблицю, що демонструє відмінності між традиційним і цифровим людським капіталом за низкою критеріїв: джерела формування, тип навичок, методи оцінювання, роль у економіці тощо. Обґрунтовано, що дані, цифрові навички, здатність до співпраці з технологіями, постійне навчання та м’які навички стають ключовими складовими конкурентоспроможного людського капіталу. Особливу увагу приділено категоріям digital skills, soft/meta-skills, lifelong learning, а також цифровій інклюзії як умовам забезпечення рівного доступу до цифрових ресурсів і освіти. Автор визначає сучасного працівника не лише як об’єкт, а як активного суб’єкта цифрових змін. Розглянуто вплив цифрової трансформації на структуру ринку праці, підкреслено роль гнучкого мислення, проактивності та здатності до reskilling та upskilling. Окреслено нову модель інвестування в людський капітал, яка базується на партнерстві між державою, бізнесом і освітніми платформами, з акцентом на онлайн-освіту, мікрокваліфікації та EdTech. Показано, що цифрова інклюзія виступає критично важливим чинником забезпечення рівного доступу до можливостей розвитку людського капіталу. Також розкрито необхідність нових підходів до оцінювання людського потенціалу – через цифрові бейджі, блокчейн-сертифікацію, HR-аналітику. Зроблено висновок, що в умовах цифрової трансформації людський капітал виступає не лише рушієм економічного зростання, а й основою інноваційного розвитку, соціальної згуртованості та глобальної конкурентоспроможності країн і компаній.