Штучний інтелект як інструмент персоналізації освіти: баланс між користю та потребою у регулюванні

Abstract

У статті досліджено потенціал технологій штучного інтелекту (AI) як інструменту персоналізації сучасного освітнього процесу. Проаналізовано можливості інтелектуальних систем щодо формування індивідуальних освітніх траєкторій, адаптації навчального контенту та підвищення ефективності засвоєння знань. Водночас окреслено ключові ризики застосування AI у навчальному середовищі, серед яких загрози приватності, непрозорість алгоритмічних рішень та ймовірність алгоритмічних упереджень. Підкреслено необхідність розроблення нормативно-правових механізмів, спрямованих на забезпечення етичного, відповідального та безпечного використання інтелектуальних технологій в освіті. Особливу увагу приділено ролі цифрової компетентності педагогів як визначальному чиннику якісної інтеграції AI у навчальний процес. Зроблено висновок про важливість досягнення балансу між інноваційними можливостями штучного інтелекту та вимогами освітнього регулювання, що є передумовою створення прозорої, інклюзивної та ефективної моделі персоналізованого навчання.