Психологічні особливості переживання тривалої розлуки в подружніх стосунках: теоретична модель

Abstract

У статті здійснено теоретичний аналіз переживання тривалої фізичної розлуки в подружніх стосунках як складного психологічного процесу в умовах стресу та невизначеності. Показано, що фізична дистанція змінює взаємодію партнерів, обмежує емоційну підтримку та впливає на відчуття близькості й стабільності пари. Актуальність проблеми зумовлена поширенням дистантних стосунків через сучасні соціальні зміни, зокрема міграцію та війну в Україні. Узагальнено наукові підходи до розуміння фізичної дистанції як стресового чинника, що потребує адаптації подружжя до нових умов. Висвітлено роль стилів прив’язаності у переживанні розлуки, зокрема їх вплив на емоційні реакції та здатність до саморегуляції. Обґрунтовано, що прив’язаність є динамічною характеристикою, яка може змінюватися залежно від досвіду та якості стосунків. Окрему увагу приділено діадному копінгу як механізму спільного подолання стресу. Встановлено, що підтримувальні та узгоджені форми взаємодії сприяють збереженню емоційної близькості, тоді як неузгоджені та уникальні стратегії погіршують якість стосунків. Зроблено висновок про важливість урахування стилів прив’язаності та діадного копінгу для розуміння ресурсів подружжя в умовах фізичної дистанції.