Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/39405
Назва: Римське право як соціокультурний феномен: антропологічний вимір
Автори: Ваганова І. М.
Теми: римське право
культурно-правова антропологія
бінарні опозиції
правова дійсність
семіотика права
колонат
правовий статус
антична культура
правосвідомість
Дата публікації: 2026
Бібліографічний опис: Ваганова І. М. Римське право як соціокультурний феномен: антропологічний вимір / І.М. Ваганова // Наукові перспективи. - 2026. - № 3 (25). - С. 57-70.
Короткий огляд (реферат): У статті здійснено комплексне філософсько-правове дослідження римської правової спадщини крізь призму культурно-антропологічного підходу. Актуальність теми зумовлена необхідністю відходу від механістичного трактування римського права як сухої сукупності норм і переходу до його осмислення як живого соціокультурного феномену, де «людський компонент» виступає центральним елементом. Визначено, що римське право є фундаментальною сполучною ланкою між античною цивілізацією та сучасністю, володіючи значним потенціалом для формування світогляду майбутніх правознавців. Досліджено еволюцію наукових підходів до вивчення римської правової дійсності: від історичної школи (Т. Моммзен, Ф. К. фон Савіньї) до сучасних культурологічних та антропологічних розвідок. Методологічну основу роботи становить системний аналіз, метод моделювання життєвого світу стародавніх римлян, логіко-семантичний та культурно-лінгвістичний методи. Джерельною базою слугували як юридичні пам'ятки (Закони XII таблиць, Інституції Гаю, Дігести Юстиніана), так і неюридичні тексти (праці Цицерона, Сенеки, Тіта Лівія, комедії Плавта). Наукова новизна полягає у реконструкції картини римського права через систему бінарних опозицій, які виконували функцію структурного каркаса правової реальності. Детально проаналізовано опозиційні пари «свій – чужий» та «свобода – несвобода», що визначали місце індивіда в античній ойкумені. Особливу увагу приділено архітектоніці правової системи (співвідношенню fas та ius, ius publicum та ius privatum) та феномену «людей серединного становища», зокрема інституту колонату. Вперше у філософсько-правовому дискурсі висвітлено семіотичний аспект римської правової культури, де вербальні та невербальні знаки (зокрема офіційний одяг та тілесні практики) виступали дієвими засобами правової комунікації та ідентифікації статусу особи. Доведено, що римська правова дійсність була відкритою системою, здатною до творчого опрацювання «чужого» досвіду, що забезпечило її універсальність. Сформульовані висновки мають практичне значення для вдосконалення навчальних дисциплін з теорії та історії права, а також для розуміння антропогенезу правової культури сучасного суспільства.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/39405
Розташовується у зібраннях:Статті (ПРЕ)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Стаття зі збірника.pdf2,5 MBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.