Лібертаріанство як інституційна модель післявоєнної відбудови України: можливості, обмеження та економічні наслідки

Abstract

У статті досліджено потенціал лібертаріанства як інституційної моделі післявоєнної відбудови України в умовах значних макроекономічних втрат, глибоких структурних трансформацій та підвищених інституційних ризиків. Обґрунтовано, що післявоєнна реконструкція повинна розглядатися не лише як процес відновлення зруйнованого фізичного капіталу та інфраструктури, а як формування нової моделі економічного зростання, орієнтованої на підвищення конкурентоспроможності, інноваційності, продуктивності та довгострокової стійкості економічної системи. Визначено обмеження традиційних державоцентричних підходів до відбудови, які, забезпечуючи швидку мобілізацію ресурсів, водночас можуть супроводжуватися бюрократизацією управлінських процесів, неефективним розподілом фінансових потоків, спотворенням ринкових стимулів і зниженням інвестиційної привабливості. Систематизовано ключові принципи лібертаріанської інституційної рамки, серед яких пріоритет економічної свободи, мінімізація надмірного державного втручання, захист прав власності, верховенство права та інституційна ефективність ринкових механізмів. На основі теоретико-аналітичного підходу запропоновано концептуальну модель лібертаріанської відбудови, що передбачає дерегуляцію бізнес-середовища, податкову лібералізацію, розвиток ринку капіталу, приватизацію та посилення інституційних гарантій прав власності як ключових чинників формування сприятливого інвестиційного клімату. Визначено очікувані економічні ефекти реалізації запропонованої моделі, зокрема прискорення темпів економічного зростання, активізацію інвестиційної та підприємницької діяльності, підвищення продуктивності економіки та оптимізацію державних витрат. Водночас окреслено ризики й обмеження застосування лібертаріанського підходу у постконфліктному середовищі, включаючи соціальні дисбаланси, інституційну слабкість, нерівномірний розподіл вигод від лібералізації та необхідність збереження ключових функцій держави у сферах безпеки, правосуддя й макроекономічної стабільності. Зроблено висновок, що найбільш доцільним для України є змішаний інституційний підхід, який поєднує принципи економічної свободи та ринкової конкуренції з ефективною державною координацією у стратегічно важливих напрямах відбудови, що забезпечує баланс між швидкістю економічного відновлення та його довгостроковою стійкістю.