Психологічне відновлення викладачів закладів вищої освіти в умовах воєнного стану

Abstract

У статті представлено результати комплексного емпіричного дослідження психоемоційного стану викладачів закладів вищої освіти в умовах воєнного стану в Україні. Обґрунтовано актуальність проблеми психологічного відновлення педагогічних працівників, професійна діяльність яких здійснюється в ситуації хронічного стресу, інформаційного перевантаження, емоційної напруги та підвищеної відповідальності за освітній процес. Підкреслено, що тривала дія воєнних стресорів створює ризики розвитку емоційного виснаження, тривожності та синдрому емоційного вигорання, що негативно впливає на професійну ефективність і психологічне здоров’я викладачів. Емпіричне дослідження проведено на вибірці викладачів ЗВО (n = 40) із застосуванням методик «САН», проєктивної методики «Незавершені речення» та Госпітальної шкали тривоги й депресії (HADS). Отримані результати засвідчили наявність дисбалансу між емоційною та фізіологічною складовими психоемоційного стану: за відносно збереженого позитивного настрою та професійної мотивації спостерігається зниження показників самопочуття й активності, а також підвищений рівень тривожності. Проєктивний аналіз виявив переважання песимістичних соціальних установок у поєднанні з високою цінністю сім’ї, здоров’я та гуманістичних орієнтацій, що свідчить про приховану напругу за умов збереження особистісної стійкості. Водночас встановлено наявність значущих внутрішніх ресурсів адаптації – орієнтації на професійні цінності, соціальної підтримки, емоційної відкритості та готовності до взаємодопомоги, які виступають чинниками психологічної резильєнтності викладачів. Зроблено висновок про необхідність системного психологічного супроводу педагогічних працівників, спрямованого на розвиток саморегуляції, профілактику емоційного вигорання та збереження професійного здоров’я в умовах воєнного стану.