Тенденції розвитку регіональних ринків праці в умовах російсько-української війни

Abstract

Стаття присвячена комплексному дослідженню трансформацій ринку праці України в умовах екзистенційних викликів, спричинених повномасштабною збройною агресією. У роботі вимушена міграція розглядається як багатовимірне соціально-економічне явище, що виникає не з економічних стимулів, а під тиском загроз безпеці та базовим правам людини. Методологія дослідження базується на міждисциплінарному підході, що включає порівняльний аналіз інтеграційних практик, контент-аналіз звітів міжнародних організацій та аналітичне моделювання. Автором встановлено, що станом на початок 2024 року чисельність працездатного населення України скоротилася на 40% порівняно з 2021 роком, що призвело до переходу ринку у фазу глибокої структурної перебудови та критичного дефіциту людського капіталу. Особливу увагу приділено регіональній поляризації, яка була візуалізована за допомогою теплової карти. Аналіз дисперсії та статистичних викидів дозволив ідентифікувати два паралельні ринки праці: кластер відносної адаптації та відновлення (Київська, Вінницька, Львівська області) та кластер катастрофічних втрат (Луганська, Донецька, Херсонська області), де рівень зайнятості впав до аномальних 1,7%–12% від довоєнного рівня. У статті доведено, що медіанне значення збереження зайнятості по країні становить менше 40%, що свідчить про функціонування ринку в режимі постійного стресу. Обґрунтовано необхідність відмови від універсальних шаблонів державної політики на користь багаторівневого врядування. Сформульовано рекомендації щодо запобігання «дескілінгу» (втраті кваліфікації) внутрішньо переміщених осіб, стимулювання підприємництва як амортизатора економічних шоків та впровадження систем моніторингу в реальному часі. Результати дослідження орієнтовані на формування єдиної національної стратегії інтеграції внутрішньо-переміщених осіб, що балансує між мінімізацією ризиків тінізації та використанням потенціалу для післявоєнного відновлення.