Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/40725Повний запис метаданих
| Поле DC | Значення | Мова |
|---|---|---|
| dc.contributor.author | Непочатов Д. | - |
| dc.date.accessioned | 2026-06-14T19:35:52Z | - |
| dc.date.available | 2026-06-14T19:35:52Z | - |
| dc.date.issued | 2026 | - |
| dc.identifier.citation | Непочатов Д. Цифровий суверенітет як зовнішньополітичний проєкт ЄС: регуляторні інструменти та кібердипломатія / Д. Непочатов // Empirio. – 2026. – Т. 3. - № 2. – С. 29–39. | uk_UA |
| dc.identifier.uri | https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/40725 | - |
| dc.description.abstract | У статті досліджено цифровий суверенітет Європейського Союзу як стратегічний проєкт, спрямований на подолання аутсайдерства у світі в умовах технологічної залежності від США та КНР. Виявлено прогалину в науковому дискурсі щодо системного зв’язку між внутрішнім регулюванням ЄС та його зовнішньополітичною активністю. Європейську цифрову незалежність розглянуто через призму трьох взаємопов’язаних вимірів: суверенітету даних (контроль над транскордонними потоками та юрисдикція), технологічної автономії (подолання інфраструктурної залежності) та нормативної ваги єдиного європейського ринку. Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні двофазної трансмісійної моделі, яка пояснює механізм конвертації нормативної влади ЄС у геополітичний вплив. Перша фаза описує односторонній регуляторний експорт через Брюссельський ефект: ринкова вага ЄС змушує глобальних гравців імплементувати європейські стандарти (GDPR, AI Act). Друга фаза — багатостороння кібердипломатія — активується, коли ринкова логіка вичерпує свої можливості, дозволяючи ЄС використовувати регуляторні прецеденти (наприклад, рішення Суду ЄС у справі Schrems II) як дипломатичні аргументи на міжнародних майданчиках (G7, OEWG). Доведено, що за умов дефіциту інфраструктурної потужності («поетичної влади») ЄС компенсує її нарощуванням «кібернетичної влади» — спроможності встановлювати правила гри. Методологічною базою дослідження є системний підхід і метод кейс-стаді (аналіз бразильського LGPD та корпоративних політик Big Tech). Зроблено висновок, що цифровий суверенітет ЄС є моделлю «регуляторної дипломатії за замовчуванням», завдяки якій Європейський Союз зберігає суб’єктність у глобальному технологічному протистоянні. | uk_UA |
| dc.language.iso | uk_UA | uk_UA |
| dc.subject | цифровий суверенітет | uk_UA |
| dc.subject | кібердипломатія | uk_UA |
| dc.subject | Брюссельський ефект | uk_UA |
| dc.subject | Пекінський ефект | uk_UA |
| dc.subject | технологічна автономія | uk_UA |
| dc.subject | ЄС | uk_UA |
| dc.subject | штучний інтелект | uk_UA |
| dc.title | Цифровий суверенітет як зовнішньополітичний проєкт ЄС: регуляторні інструменти та кібердипломатія | uk_UA |
| dc.type | Article | uk_UA |
| Розташовується у зібраннях: | Статті (МВПФ) | |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| пуб_2. Непочатов Д. Цифровий суверенітет як зовнішньополітичний проєкт ЄС- регуляторні інструменти та кібердипломатія .pdf | 747,78 kB | Adobe PDF | Переглянути/відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.