Граматика відповідальности в текстах про Голодомор 1932–1933 років (на матеріалі Сумщини)

Abstract

У статті здійснено комплексний лінгвістичний аналіз офіційно-ділових документів доби Голодомору 1932–1933 років на матеріалі Сумщини крізь призму граматики відповідальности. Запропоновано авторське трактування граматики відповідальности як багаторівневої мовної категорії, що охоплює граматичні, лексичні, синтаксичні та дискурсивні механізми експлікації, модифікації або приховування суб’єкта дії й розподілу відповідальности в тексті. Матеріалом дослідження стали опубліковані архівні документи радянських органів влади, які регламентували проведення хлібозаготівельної кампанії 1932–1933 років, а також окремі усні свідчення очевидців, залучені для зіставлення офіційної та індивідуальної моделей мовної репрезентації відповідальности. Установлено, що офіційно-діловий дискурс послідовно реалізує систему взаємопов'язаних мовних механізмів, спрямованих на конструювання офіційної картини реальности. До них належать граматика наказу, оцінна лексика як засіб мовного конструювання вини, воєнна концептуалізація хлібозаготівельної кампанії, колективізація відповідальности, бюрократична абстракція та мовне замовчування голоду. Доведено, що системне використання інфінітивних конструкцій, безособових моделей, адміністративної термінології, воєнної метафорики, колективних номінацій і процесуальної лексики сприяє деагентивації виконавця, деперсоналізації гуманітарної катастрофи та легітимації адміністративно-репресивної політики. Обґрунтовано, що граматика відповідальности в офіційно-ділових документах доби Голодомору функціонує не лише як засіб організації висловлення, а як один із механізмів мовного конструювання історичної пам’яті, розподілу вини та формування офіційної моделі реальности. Запропонований підхід розширює можливості лінгвістичного аналізу історичних документів і може бути використаний у подальших дослідженнях адміністративного дискурсу, політичної лінгвістики, критичного дискурс-аналізу та лінгвістики пам’яті.