Дефінітивний аналіз інституційних імперативів розвитку соціально-трудових відносин

Abstract

Проведено дефінітивний аналіз сутності понять «імператив», «інститут» та «інституція», а також ідентифікацію їх ключових ознак, особливостей вживання та окреслення їх чітких меж, визначена сутність інституційних імперативів. Доведено, що інституційні імперативи – це обов’язкові, об’єктивно зумовлені принципи діяльності інститутів соціально-трудової сфери щодо їх розвитку, які відображають інтереси усіх суб’єктів соціальнотрудових відносин. В основі імперативів лежать важливі закономірності формування і функціонування суспільного розвитку. Обґрунтовано, що сучасні закономірності глобального розвитку формують «нову нормальність» як середовище трансформаційних процесів у сфері соціально-трудових відносин. Надзвичайно важливий вплив здійснюють: демографічні процеси, обумовлюючи чисельність та динаміку зміни людських ресурсів та трудову мобільність; глобалізаційні тренди, пов'язані зі стрімким розвитком глобальної інформаційної мережі, процесів діджиталізації суспільного життя, зменшенням ролі уряду в управлінні національною економікою в цілому та соціальнотрудовими відносинами зокрема. Систематизовано закономірності та імперативи розвитку соціальнотрудових відносин у сучасних умовах із визначенням екзогенних імперативів (глобальні техніко-економічні нововведення або управлінсько-організаційні інновації) та ендогенних імперативів (нагромадження людського капіталу та розвиток людського потенціалу). Саме концентрування уваги на дослідженні інституційних імперативів сучасних соціально-трудових відносин дає змогу визначити напрями розвитку та причини виникнення суперечностей, кількісні та якісні їх прояви й ідентифікувати наслідки соціальної напруженості у суспільстві.