Харківська філологічна школа в історії українського мовознавства 20–30-х рр. ХХ ст.

Abstract

У дисертації досліджено значення Харківської філологічної школи в історії українського мовознавства ХІХ – першої третини ХХ ст., визначено періодизацію її розвитку; обґрунтовано роль особистостей та джерельної бази як основи вивчення еволюції лінгвістичної думки. Уперше в українському мовознавстві з урахуванням історіографії науково-освітніх центрів запропоновано всебічний аналіз наукової діяльності Харківської філологічної школи; узагальнено погляди представників цієї школи, які формувалися в контексті загальноєвропейських досліджень мови як суспільного явища і як мовної системи. Простежено еволюцію наукової думки від етнографізму до структуралізму в часовому та просторовому дискурсі. Уведено в науковий обіг аксіологічне осмислення цілісної концепції становлення й розвитку Харківської філологічної школи задля об’єктивізації ретроспективи і перспективи вивчення історії українського мовознавства та його суспільно важливої галузі – вчення про літературну мову.