Особливості резильєнтності у професійній діяльності фармацевтичних працівників

Abstract

У статті розглядається проблема резильєнтності як чинника професійної самоефективності фармацевтичних працівників в умовах соціально-економічної нестабільності та воєнного стану в Україні. Фармацевти виконують важливу соціальну функцію, що супроводжується високим рівнем багатозадачності, комунікативного навантаження та професійної відповідальності, що актуалізує потребу в адаптаційних ресурсах особистості. Метою дослідження є визначення особливостей взаємозв'язку між рівнем резильєнтності та професійною самоефективністю фармацевтичних працівників. Теоретичний аналіз засвідчує, що резильєнтність, яка охоплює емоційну саморегуляцію, когнітивну гнучкість та оптимістичну налаштованість, є базовою передумовою успішної професійної діяльності в кризових умовах. Для емпіричної перевірки запропоновано комплексний діагностичний інструментарій, що включає шкалу резильєнтності Коннора–Девідсона (CD-RISC-10), опитувальник професійної самоефективності та шкалу сприйнятого стресу PSS-10. Результати дослідження стануть основою для розробки рекомендацій зі збереження працездатності та психологічного благополуччя персоналу аптечних закладів.