Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/37841
Назва: Активізм верховного суду у формуванні доктрини презумпції спільної сумісної власності подружжя
Автори: Пономаренко О. М.
Кіпеть Д. Ю.
Теми: сім’я
подружжя
спільна сумісна власність
презумпція
поділ майна
судова практика
сімейні відносини
договір про поділ майна
договірне регулювання
правовий режим
Дата публікації: 2025
Бібліографічний опис: Пономаренко О. М. Активізм верховного суду у формуванні доктрини презумпції спільної сумісної власності подружжя / О. М. Пономаренко, Д. Ю. Кіпеть // Успіхи і досягнення у науці (Серія «Право», Серія «Освіта», Серія «Управління та адміністрування», Серія «Соціальні та поведінкові науки»). – Київ, 2025. - № 11(21). – С. 254-266.
Короткий огляд (реферат): Стаття присвячена дослідженню презумпції спільної сумісної власності подружжя в системі сімейного права України. Актуальність теми зумовлена значною кількістю судових спорів щодо правового режиму майна, набутого під час шлюбу, а також потребою забезпечення єдності судової практики та підвищення рівня правової визначеності у сфері сімейних майнових відносин. Метою дослідження є з’ясування теоретичних і практичних аспектів дії презумпції спільності майна, визначення критеріїв її спростування та аналіз сучасних підходів Верховного Суду до вирішення спорів про поділ спільного майна подружжя. У роботі використано формально-юридичний, порівняльно правовий і логіко-аналітичний методи, а також проведено узагальнення судової практики. Розкрито сутність презумпції як спростовного правового припущення, спрямованого на захист економічних інтересів сім’ї, забезпечення стабільності цивільного обороту та спрощення доказування у справах про поділ майна. Доведено, що факт реєстрації майна на одного з подружжя не свідчить автоматично про його особистий характер, а сторона, яка наполягає на належності майна лише їй, зобов’язана подати належні докази. Проаналізовано актуальні тенденції судової практики: ключовими критеріями визначення правового режиму майна є час його набуття, джерело коштів, мета правочину та участь кожного з подружжя у формуванні спільного майнового фонду. Окрему увагу приділено проблемам дійсності правочинів, укладених без згоди другого з подружжя, а також підставам для відступу від принципу рівності часток у разі зловживання правом або ухилення від виконання сімейних обов’язків. У висновках обґрунтовано необхідність чіткого законодавчого визначення критеріїв розмежування спільного й особистого майна, уніфікації вимог до форми згоди одного з подружжя на розпорядження цінним майном та подаль шого розвитку практики Верховного Суду як засобу забезпечення єдності правозастосування. Зроблено висновок, що удосконалення правового регулю вання у цій сфері сприятиме зміцненню гарантій захисту майнових прав учасни ків сімейних відносин і підвищенню стабільності правового порядку.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/37841
Розташовується у зібраннях:Статті (ПРЕ)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Успіхи 1121.pdf2,88 MBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.