Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/38139| Назва: | Мовна незалежність як запорука суверенності держави (на прикладі української та чорногорської мов) |
| Автори: | Сметана І. І. Сухенко В. Г. Харчук Л. В. |
| Теми: | мова нація народ Україна Чорногорія незалежність соціолінгвістичний аспект |
| Дата публікації: | 2025 |
| Бібліографічний опис: | Сметана І. І. Мовна незалежність як запорука суверенності держави (на прикладі української та чорногорської мов) / І. І. Сметана, В. Г. Сухенко, Л. В. Харчук // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. - Житомир : Вид-во Житомирського держ. ун-ту імені І. Франка, 2025. - Вип. 2 (105). - С. 224–236. |
| Короткий огляд (реферат): | У статті висвітлено мовний розвиток України й Чорногорії та точки перетину двох незалежних країн, розглянуто національну мову в аспекті захисту державних кордонів. Аналіз зосереджено саме на українській та чорногорській мовах у зв’язку з їхньою належністю до слов’янської мовної системи, що зумовлює наявність спільних рис у лексичному, граматичному та фонетичному вимірах. На основі проведеної історичної паралелі зроблено висновок, що становлення самостійної й сильної держави можливе лише за умови функціювання потужної національної мови, яка убезпечує народ від асиміляційних процесів. Досліджено, що мова кожної країни є її силою, адже формує національну свідомість, конструює суспільні смисли та забезпечує комунікацію народу зі світом. Зазначено, що мова – це запорука існування народу, яка слугує мостом між минулим та сьогоденням, безперервним зв’язком поколінь, основою національної культури. Акцент зроблено на значенні української мови як державної в усіх галузях суспільного життя: її рівень розвитку безпосередньо корелює з інтелектуальним потенціалом суспільства та демонструє стан мовного самовираження нації. До того ж наголошено на ризиках надмірного використання термінів-запозичень, що призводить до послаблення мовної унікальності. Мова – чинник оновлення суспільства, адже складні соціально-політичні процеси сприяють національній консолідації та зменшують масштаби масової двомовності. Водночас мова – інструмент впливу на комунікативні процеси, засіб самовизначення та вираження громадянської позиції щодо національної належності. Підкреслено, що як українська, так і чорногорська мова виконують роль зброї, символу стійкості й маркера державної незалежності, водночас залишаючись визначальним чинником консолідації суспільства та провідною ознакою національної ідентичності. |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/38139 |
| Розташовується у зібраннях: | Статті (УФІ) |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| Стаття_Сметана І._Сухенко В._Харчук Л..pdf | 387,61 kB | Adobe PDF | Переглянути/відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.