Правове регулювання гнучких та гібридних форм зайнятості в Україні: виклики діджиталізації та європейський досвід

Abstract

Стаття присвячена комплексному юридичному аналізу гнучких та гібридних форм зайнятості та розробці цілісної авторської концепції їх правового регулювання в Україні, адаптованої до викликів діджиталізації та гармонізованої з європейськими стандартами. Актуальність дослідження зумовлена глибокою структурною трансформацією ринку праці, спричиненою поєднанням глобальної діджиталізації та європейської інтеграції. Ключовим викликом є масова міскласифікація платформних працівників (гіг-працівників), що призводить до системної соціально-фіскальної кризи, оскільки більшість із них не має соціальних гарантій та не здійснює пенсійних відрахувань. У роботі використано методи системного, порівняльно-правового та доктринального аналізу. Проведено доктринальне розмежування понять «нетипова», «гнучка» та «гібридна» зайнятість, а також оцінено ефективність новітнього українського законодавства (Закони № 1213-IX, № 2434-IX) та проведено порівняльний аналіз ключових механізмів ЄС (Директива 2024/2831, R2D). Доведено, що чинне законодавство України є недостатньо адаптованим до реалій сьогодення, характеризується термінологічними розбіжностями та адміністративним формалізмом і критично відстає від новітніх європейських стандартів (зокрема, Директиви 2024/2831). Доведено, що єдиний ефективний спосіб боротьби з міскласифікацією, відповідно до європейської практики, – це запровадження спростовної презумпції трудових відносин. На основі порівняльно-правового аналізу запропоновано п’ятирівневу авторську модель правового регулювання гібридної зайнятості, яка забезпечує кореляцію ступеня правового захисту зі ступенем економічної залежності та підпорядкування працівника. Сформульовані конкретні рекомендації для законодавчої та виконавчої влади, включаючи: негайну імплементацію Директиви ЄС 2024/2831 про платформну працю та запровадження спростовної презумпції; закріплення в Кодексі законів про працю права на відключення (R2D) для працівників гнучких та гібридних режимів; уніфікацію термінології та розробку єдиних критеріїв перекваліфікації цивільних відносин у трудові на основі цифрового контролю.