Політика цифрового суверенітету Європейського Союзу та національні траєкторії впровадження в країнах східного партнерства

Abstract

У статті комплексно проаналізовано концептуальні засади формування політики цифрового суверенітету Європейського Союзу та визначено особливості її реалізації в країнах Східного партнерства в умовах інтенсивної цифрової трансформації, загострення технологічної конкуренції та зростання гібридних загроз. Розкрито еволюцію підходів ЄС до забезпечення стратегічної автономії в цифровій сфері, що ґрунтується на поєднанні економічних, правових і безпекових інструментів, спрямованих на контроль над даними, розвиток цифрової інфраструктури та формування спільного регуляторного простору. Проаналізовано інституційні механізми реалізації цифрової політики, зокрема регулювання цифрових платформ, захист персональних даних, кібербезпеку, цифрову ідентифікацію та управління даними як основні елементи сучасного цифрового врядування. Особливу увагу приділено процесам адаптації європейських стандартів у країнах Східного партнерства, де нормативна конвергенція відбувається нерівномірно та залежить від інституційної спроможності, економічного розвитку й безпекового середовища. Визначено відмінності національних моделей цифрових реформ, що проявляються у швидкості гармонізації законодавства, розвитку електронного врядування та формуванні цифрової довіри. Обґрунтовано, що інтеграція до цифрового простору ЄС супроводжується низкою викликів, зокрема технологічною залежністю, кіберзагрозами та ресурсними обмеженнями. Доведено, що політика цифрового суверенітету ЄС сприяє зміцненню цифрової стійкості, розвитку інноваційної економіки та підвищенню прозорості державного управління, стаючи важливим чинником інтеграції держав регіону до європейської цифрової екосистеми.