Інституціоналізація стратегічних комунікацій у системі публічного адміністрування як чинник сталого розвитку та підвищення довіри до влади

Abstract

У статті досліджено теоретичні та практичні засади інституціоналізації стратегічних комунікацій у системі публічного адміністрування в умовах сучасних трансформаційних процесів. Узагальнено наукові підходи до визначення сутності стратегічних комунікацій та обґрунтовано їх значення як інтегрованого інструменту забезпечення ефективної, прозорої та результативної взаємодії між органами публічної влади та громадськістю. Розкрито зміст інституціоналізації стратегічних комунікацій як комплексного процесу формування нормативно-правових, організаційних, функціональних та інформаційних механізмів комунікаційної діяльності, спрямованих на підвищення довіри до влади та зміцнення публічного управління. Запропоновано авторську модель інституціоналізації стратегічних комунікацій, яка охоплює інституційний, організаційний, процесний та інструментальний рівні, враховує вплив зовнішнього середовища, зокрема соціально-політичних і цифрових чинників, а також передбачає наявність ефективних механізмів зворотного зв’язку. Проаналізовано сучасний стан розвитку стратегічних комунікацій в Україні, зокрема в умовах цифровізації публічного управління, діяльність Міністерства цифрової трансформації України, використання цифрових сервісів і платформи «Дія», а також специфіку комунікаційної взаємодії в умовах воєнного стану. Визначено основні проблеми розвитку стратегічних комунікацій, серед яких фрагментарність нормативно-правового забезпечення, недостатній рівень координації між суб’єктами публічного управління, обмеженість кадрового потенціалу та нерівномірність впровадження комунікаційних практик на різних рівнях управління. Обґрунтовано напрями вдосконалення стратегічних комунікацій, що передбачають інституційне зміцнення, подальшу цифровізацію, розвиток професійних компетентностей кадрів та впровадження систем моніторингу й оцінювання ефективності комунікаційної діяльності. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання отриманих результатів у діяльності органів публічної влади, а також у процесі підготовки фахівців у сфері публічного управління та адміністрування.